Національний банк України, зважаючи на численні звернення банків щодо практичного застосування норм законів України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) та "Про акціонерні товариства" (далі - Закон про товариства) стосовно повноважень органів управління банків, надає наступні роз'яснення.

Відповідно до вимог частини другої статті 1 Закону про товариства особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, а також державних акціонерних товариств визначаються законами України.

Закон про банки згідно із вимогами статті 1 цього Закону визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Зокрема, статтею 16 Закону про банки визначено, яку інформацію обов'язково має містити статут банку. Окрім зазначеної інформації статут банку має бути також доповнений відомостями, які передбачені статтею 13 Закону про товариства. При цьому, статут банку має містити, зокрема, інформацію про структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень, а також порядок зміни складу органів управління банку.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону про банки органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. В той же час, Законом про товариства до органів управління акціонерного товариства належать загальні збори (розділ VII), наглядова рада (розділ VIII) та виконавчий орган, зокрема, правління (розділ IX).

Враховуючи зазначене, при приведенні банками, створеними у формі акціонерних товариств, своїх статутів у відповідність з вищевказаними законами України Національний банк України зазначає, що при визначенні повноважень органів управління в статуті банку мають враховуватися як вимоги Закону про банки, так і Закону про товариства в частині, що не суперечать Закону про банки.

В той же час, в разі наявності неврегульованих або спірних питань щодо повноважень органів управління банку, звертаємо увагу банків на необхідність неухильного дотримання вимог Закону про банки при підготовці проектів статутів банків та внесенні змін до них.

Зокрема, при закріпленні в статуті норм статті 70 Закону про товариства шляхом віднесення до компетенції відповідних органів управління банку повноважень щодо прийняття рішення про вчинення значних правочинів, банк має врахувати норми статті 44 Закону про банки, якою встановлюються вимоги до системи управління ризиками в банках з метою забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

Національний банк України звертає увагу на те, що прийняття відповідними органами управління банку рішень про вчинення значних правочинів, що належать до банківських операцій, передбачених статтею 47 Закону про банки, має здійснюватися:

• загальними зборами - за поданням наглядової (спостережної) ради банку, яке приймається цим органом управління банку на підставі рішення правління (ради директорів) банку, прийнятого відповідно до висновків, створених з метою управління ризиками у банку підрозділів та постійно діючих комітетів (органів управління фінансовими ризиками);
• наглядовою (спостережною) радою - за поданням виконавчого органу банку, яке приймається рішенням правління (ради директорів) відповідно до висновків, створених з метою управління ризиками у банку підрозділів та постійно діючих комітетів (органів управління фінансовими ризиками).

При цьому, враховуючи норми статті 40 Закону про банки, укладення відповідно до прийнятих рішень значних правочинів шляхом підписання договорів (угод) має здійснюватися виключно головою правління (ради директорів) банку, погодженим Національним банком України згідно вимог статті 42 Закону про банки, або уповноваженими ним у встановленому законодавством України порядку особами.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми статті 1 Закону про товариства, Національний банк України вважає за необхідне зазначити про необхідність закріплення у статутах банків норм Закону про товариства, якщо такі норми не визначені в Законі про банки та/або не суперечать йому, а також сприяють захисту прав та інтересів вкладників та інших кредиторів банків.